У храмі на Світязі є ікони зі слідами від куль

Храм названий на честь святих Петра і Павла. 12 липня у Світязі престольний празник. А от зодчим церкви у селі Світязь на Волині є граф Франциск Ксаверій Браницький (1713-1819), колишній коронний гетьман Польщі. Наразі храм знаходиться на території місцевого Петро-Павлівського чоловічого монастиря.

Головною окрасою церкви є іконостас. У церкві священик розповідає, що ікони на цьому іконостасі зображені в «таких рамах, які чимось нагадують царські ордени та медальйони». Це дуже нагадує типову традицію з часів панування на волинських землях Російської імперії так чи інакше, а приписувати святині хоч якійсь «царській» історії. Втім, її настоятель храму згадує й нині. Церква – мурована. Зсередини – розписи з 19 ст. Через те, що кіптява від свічок уже фактично в’їлася у муровані стіни, у церкві постійно – сутінки. Тут прохолодно і відчувається велич святині. Нині ті, хто опікується цим храмом, намагаються його доглядати так, щоб не шкодити давнім зображенням на стінах.

Храм вважають особливим намоленим місцем. Навіть у радянські роки церква не закривалася, була діючою. Був лише один період, коли помер старий священик, якийсь час тоді люди самі збиралися в церкві, читали Святе Письмо і співали церковні псалми, молилися.

У церкві є чудотворна ікона Божої Матері Почаївської, якій більше ста літ. За спогадами старожилів, колись її купили в Почаєві спеціально для цього храму місцеві жителі і пішки принесли образ додому. Раніше вона знаходилася над царськими воротами, тепер стоїть ліворуч у храмі, аби кожен бажаючий міг підійти до неї. Якось ікона замироточила. Сталося це, розповідають у церкві, 27 вересня 2002 року. То було свято, святиню саме опустили додолу, щоб люди у храмі могли прикластися до неї, як побачили за склом капельки мира, які спадали з обличчя Божої Матері. Створили єпархіальну комісію і засвідчили, що ікона мироточить. Відтоді до образу стали приїжджати паломники.

Розповідають, що першим ікона зцілила чоловіка з Шацького району. Кажуть, у того «вселилися голоси». Після молитов біля образу, той зцілився і лишив біля ікони підвіску: золотий хрестик на знак вдячності. Відтоді є традиція – лишати під цілющою іконою прикраси. Хрестики, підвіски, каблучки від паломників можна побачити, ними увішаний образ.

Інша цікава ікона – справа у храмі. Це одна з найдавніших ікон цього храму і єдина, яка вціліла під час пожежі у старій дерев’яній світязькій церкві. Спершу її перенесли в каплицю, а згодом до нової мурованої церкви. Особливість образу в тому, що Святий Миколай тут намальований у напівмороці, в темних тонах. Здається, що він дивиться з напівтемряви. Якщо пильно придивитися, можна побачити на іконі невеликий отвір. Це слід від кулі з часів Другої світової. Принаймні так розповідають у церкві.

Група німецьких солдат прийшла до церкви, щоб оглянути її. Одному з них не сподобався цей образ, він вистрілив у Святого Миколая. Старожили кажуть, що ввечері, коли німецькі солдати стали вечеряти, вийшло так, що цього чоловіка застрелив ненароком його ж товариш. Тому люди у Світязі з особливою шаною відносяться до цієї ікони. Образ теж увішаний хрестами: це дарунки священиків, які молилися Святому Миколаєві, а потім дарували образу священицькі хрести. Про один із старих хрестів кажуть, що то «хрест імператора».

Святий Миколай є покровителем людей, які подорожують і які «знаходяться на воді», а тому, кажуть в церкві, дуже багато туристів заходить сюди, щоб поклонитися цьому образу.

Як знайти: храм знайти легко, він поблизу озера у селі Світязь Шацького р-ну на Волині. Дорогу до нього підкаже кожен із місцевих мешканців.

Джерело: http://www.hroniky.com/