Відсвяткувала пара діамантове весілля
Днями до мене зателефонувала моя давня читачка Софія Степанівна Бондарук з красивою новиною: найповажніше подружжя села Рівне – Варвара Іванівна та Павло Ілліч Вознюки 24 листопада зустріли знаменну річницю весілля – виповнилось 62 роки від того дня, коли поєднали свої долі.
У далекому 1958 році ще зовсім юні молодожони Варвара і Павло стали на весільний рушник і ось уже стільки років пліч-о-пліч у парі, в радості і печалі йдуть спільною життєвою стежиною. Цю родину по праву можна назвати ідеальною і в житті, і в праці, і у вихованні дітей та онуків, і у примноженні сімейних цінностей. Павло Ілліч все життя пропрацював водієм у місцевому колгоспі, а берегиня родинного вогнища Варвара Іванівна, окрім обов’язків дружини та мами, ще й старанно трудилася на свинофермі. За сумлінну працю вони неодноразово отримували відзнаки та нагороди. Хоч як це не легко було у ті часи скрізь встигати, ночі не досипати. Бо ще ж потрібно було працювати і на власному обійсті, на городі та по господарству, піклуватись-виховувати діток. А їх трійко подарував Вознюкам Господь. Уже й розлетілися вони із затишного батьківського гніздечка. Старша донька Лідія проживає з родиною на Харківщині, Валентина — у Дніпрі, син Олександр — у Луцьку. Шестеро онуків вже створюють свої сім’ї, підростають правнучата. І для всієї великої дружної родини авторитетом є найрідніші люди – батьки Павло Ілліч та Варвара Іванівна, які прожили своє життя, у любові та мирі, немов найкращу пісню проспівали. Кожен у селі знає це чудове подружжя, життя яких достойне шани і поваги. У свята та щонеділі вони разом звично ідуть до сільського храму. До речі, Варвара Вознюк разом зі своєю подругою Софією Бондарук вишивали для церкви і корогви, і рушники. А про високий авторитет господаря свідчить те, що по вуличному його називають «Кум», бо хрещеників було у нього чи не пів села. Тож, вітаючи поважне подружжя Варвари та Павла Вознюків із таким щедрим родинним святом, від усіх рівненчан щиро бажаємо їм здоров’я міцного, усіляких гараздів та хай ще довго кують для них зозулі щасливі літа і витьохкують найкращі співи прибузькі соловейки!
Галина СЮМАК, завідуюча бібліотекою села Рівне.